Ми з Олегом одружені вже два роки. І весь цей час він спілкується зі своєю колишньою дружиною. Коли ми розписувалися, вони вже рік були розлучені. Я знала про це. Знала і про те, що вони мають спільну дитину. Нині дівчинка ходить до четвертого класу. І я ніколи не заважала тому, щоб він спілкувався з рідною дитиною. Навпаки, вважала, що це правильна позиція і спілкуватись із дочкою потрібно обов’язково. Своїх дітей у нас поки що немає. Хоч плануємо. Є деякі побоювання, що чоловік любитиме їх менше, ніж дочка від першого шлюбу. Він у мене дуже правильний. І не раз казав, що його мучить відчуття провини перед дитиною. На всі батьківські збори та лінійки мій чоловік завжди йде зі своєю колишньою дружиною.
Думаю, деякі навіть не підозрюють, що вони розлучені. Він часто телефонує колишньої. Розмовляє годинами. Переписується. Нерідко заїжджає після роботи. У нашому будинку я бачу його рідше ніж перша дружина на своїй квартирі. Дитина дитиною, але, здається, це трохи надто. Непогано мій коханий улаштувався – на дві родини живе. Я неодноразово йому про це говорила. Намагалася мирно вирішити ситуацію. Він тільки жартує. Каже, що це робить лише заради дитини. Хоча він чудово бачить, як сильно мене дратує така поведінка.
Нещодавно у нас була сварка, і чоловік видав таке. Я, мовляв, просто його дружина, а ось колишня мати його дитини, і він не може взяти і обірвати з нею зв’язок. Мене це не заспокоїло. Тільки засмутило ще більше. Ще грошей із сімейного бюджету сім’ї йде чимало. Крім аліментів мій коханий оплачує всі забаганки своїх дівчаток. Я залишаюся із нічим. Якщо коротко, то в цьому трикутнику я почуваюся зайвою. Навіщо було розлучатись і морочити мені голову? Тепер я думаю, що колишня хоче повернути собі мого чоловіка. Зрозуміла, кого втратила, і зараз крутить перед ним хвостом. Може, тоді мені самій зібрати речі та піти? Чи не заважати їх сімейному щастю? І все б круто, якби я не дізналася, що вагітна. Сталося це кілька днів тому. Не знаю, чи варто розповідати чоловікові?