Вийшовши на пенсію майже 3 роки тому після довгої роботи бухгалтером, я опинилась у скрутному становищі. Моє життя являло собою баланс між роботою та відпочинком, під тримуваний хорошим доходом, який дозволяв нам з дочкою Сонею жити комфортно, подорожувати і не особливо турбуватися про накопичення. Однак такий підхід залишив мене фінансово непідготовленою до виходу на пенсію, до того ж проблеми зі здоров’ям змусили мене залишити роботу раніше, ніж планувалося.
Хоча зараз я заробляю скромну суму, працюючи неповний робочий день, керуючи документацією для малого бізнесу з дому, це значне зниження, порівняно з моїми колишніми доходами. Нещодавно в моєму житті з’явилася нова радість – народилася онука. Соня, повернувшись на добре оплачувану роботу після декретної відпустки, і її чоловік вирішили найняти няню для своєї дитини, поставивши в основу кар’єру. На жаль, знайти надійну няню виявилося непросто: вони змінили двох нянь з різних причин.
Під час візиту до дочки, після сімейного чаювання, мій зять несподівано запропонував заплатити мені за догляд за онукою, запропонувавши графік, який більше нагадував роботу на повну ставку, ніж допомогу сім’ї, включаючи приготування для них вечері. Пропозиція у розмірі 7 тисяч залишила у мене суперечливі почуття. З одного боку, додатковий дохід був би корисним, але пропозиція отримувати гроші за те, що я проводжу час із власною онучкою, здавалося в корені неправильним. Я не може тепер не запитати: чи доречно брати гроші від своїх дітей за таку роль і чи не змінить це динаміку наших відносин?