Мілена, яка стала матір’ю у 18 років, не знаючи особистості батька, вважала за краще не приймати материнство, а шукати свободи та пригод, залишивши сина на виховання власної матері. З роками особисте життя Мілени перетворилося на низку шлюбів та розлучень, а син, вихований бабусею, ріс, вважаючи її своєю справжньою матір’ю. Дізнавшись про плани сина Андрія одружитися з Танею, жінкою з дитиною, Мілена втрутилася, звинувативши Таню у прихованих мотивах.
Незважаючи на скептицизм Мілени, Андрій захистив Таню, вихваляючи її достоїнства як дружини та матері. Мілена ж, рухаючись ревнощами і зневірою в доброту Тані, взялася викривати її, піддаючи Таню постійній критиці і необґрунтованим скаргам на домашні справи і готування, незважаючи на те, що сама Таня старанно намагалася в усьому догодити. Терпіння Тані вичерпалося, і Андрій, бачачи, як мати безжально поводиться з його дружиною, зайняв вичікувальну позицію, засудивши поведінку Мілени та її відсутність у його вихованні.
Заявивши, що більше не мають наміру терпіти її ворожість, Андрій та Таня вирішили залишити будинок Мілени, шукаючи спокою та поваги в іншому місці. Після цього Мілена залишилася одна, її вчинок віддалив її від сім’ї, і нездатність відновити зруйновані стосунки переслідувала її усі наступні роки. Звичайно ж, у цій історії неможливо звинуватити Андрія, адже він прийняв матір навіть після довгих років її відсутності в його житті, але невже сама Мілена цього не усвідомлювала.