Приїзд моєї дочки Наді та її нового чоловіка-італійця Антоніо став знаменною подією для нашої родини. Надя вийшла заміж за багатія, що різко контрастувало з нашим скромним будинком. Напередодні їхнього візиту ми старанно займалися облаштуванням нашого житла, навіть поклали плитку на подвір’ї на запозичені гроші. Надя, завжди старанна, була великою помічницею вдома. З ранніх років вона чудово справлялася з домашніми справами та була максимально відповідальною дитиною. Незважаючи на всі наші зусилля, з чотирма дітьми наше фінансове становище було важким, і ми не могли фінансувати освіту Наді.
Тому вона приєдналася до інших жінок з нашого села, які працюють за кордоном, переїхавши спочатку до Польщі, потім до Чехії, і зрештою оселилася в Італії. Там вона й познайомилася з Антоніо – власником кафе. Коли вони вирішили одружитися і приїхати до нас, щоб оформити документи, ми з чоловіком поспішили відремонтувати наш будинок, щоб справити гарне враження на зятя. Антоніо привіз подарунки, але його візит не виправдав наших глибоких надій.
Ми розраховували на фінансову допомогу з огляду на наші борги з ремонту будинку. Проте Антоніо, не знайомий із нашими звичаями матеріальної підтримки сім’ї, не запропонував жодної допомоги. Надя, у свою чергу, пояснила, що тепер, будучи заміжньою жінкою і поділяючи бюджет із чоловіком-італійцем, вона більше не може підтримувати нас, як раніше. Вони дали нам лише 50 євро. Хоча я рада, що Надя влаштувалась у житті, але її заміжжя, схоже, віддалило її від нас. Невже поява Антоніо могла так різко розірвати наші сімейні узи?