Аліна завжди бачила у своєму старшому браті Андрії ідеал. Він був для неї прикладом у всьому: розумний, талановитий і сповнений життєвої енергії. Вона захоплювалася ним і наслідувала його у всьому. Але коли Андрій несподівано пішов із життя, світ Аліни зруйнувався. Вона втратила як брата, так і свою життєву орієнтацію. “Андрій завжди знав, що робити. Як мені тепер бути без нього?” – часто питала вона себе, занурена в глибокий смуток. Аліна віддалилася від друзів та сім’ї, відчуваючи, що втратила частину себе разом із братом. Але все змінилося, коли вона знайшла ненаправлений лист, написаний Андрієм. “Аліно, дивися, що я знайшла в речах Андрія. Цей лист, він, мабуть, хотів відправити його, але не встиг,” – сказала мама, простягаючи їй конверт.
Аліна обережно розгорнула листок. У ньому Андрій писав про свої думки та почуття, про те, як він пишався сестрою і вірив у її силу. “Ти завжди була для мене не просто молодшою сестрою, а й людиною, яка надихає мене. Я знаю, ти впораєшся з усім, що зустрінеться на твоєму шляху,” – читала Аліна, і її очі наповнювалися сльозами. Цей лист став для неї своєрідним посланням. Він повернув їй віру в себе і допоміг зрозуміти, що хоч Андрій пішов, його віра в неї і його настанови залишилися з нею. З цього моменту Аліна почала поступово повертатись до життя.
Вона зрозуміла, що її брат хотів би, щоб вона продовжувала рухатися вперед, досліджувати світ та розвивати свої таланти. “Мамо, я думаю, що готова почати жити заново. Андрій завжди казав мені йти своїм шляхом. Я зроблю це на його пам’ять,” – сказала вона мамі. І так Аліна знайшла сили продовжити жити повноцінним життям, незважаючи на втрату, зберігши в серці пам’ять про свого брата як про вічне джерело натхнення і сили.