Катя з Денисом одружені два роки. Мешкають у квартирі Каті. Планують народити дитину та збільшити житлоплощу. І все б добре, та ось брат Дениса розлучився. І став щодня приходити до них, щоби поплакатися на свою злу долю. Приходив завжди до вечері. Ну, раз прийшов, ну два прийшов, але він уже місяць ходить. Кожен день! Навіть у вихідні! А Катя вже змучилась, готуючи, накриваючи на стіл, а потім миючи купу посуду. – Таке відчуття, що я вийшла заміж не за тебе, а за вас двох, – бурчала вона на чоловіка. – Мила, ну це ж мій брат. Невже ми для нього тарілку супу пошкодуємо, – говорив Денис. За два тижні у Каті ювілей. Вона купила до свята баночку ікри та палку дорогої ковбаси.
Строго-настрого заборонила чоловікові навіть дивитися у бік цих делікатесів. А наступного дня, повертається з роботи – а на кухні чоловік із братом, розпивають біленьку та закушують ікрою з ковбасою. Як кричала Катя. Брати з жахом вискочили з квартири. – Ти що собі дозволяєш! Думаєш мій син твої істерики терпітиме?! На святе замахнулась! На брата! Дивись, дівко, втратиш чоловіка… – вимовляла їй свекруха телефоном. Катя не дослухавши, скинула виклик. Чоловік з’явився додому лише вранці . Зі скривдженою мордою. Катя байдуже пила свою каву.
Потім підвелася, пішла до виходу. – Значить так. Я на роботу. Ключі віддаси тітці Соні. Переїдь до своєї мами і там втішай свого брата. А мені не до вас. У мене ювілей скоро… Після роботи Денис чекав на дружину в квартирі. Кухня сяяла первозданною чистотою. На столі у вазі стояв букет. На плиті гаряча вечеря. І ще вона помітила на столі нову баночку ікри і таку ж палку ковбаси. Катя роззулася, відповіла на поцілунок чоловіка. Тиша та спокій. І ніяких скиглих братів…