Коли мені було 6 років, моя мати знову вийшла заміж і привела свого нового чоловіка жити до нас. Обставини відходу мого батька залишилися для мене нез’ясованими, оскільки мама заборонила йому бачитися зі мною. Хоча він платив аліменти і надсилав мені подарунки, відвідувати мене він міг тільки з дозволу матері. Пізніше батько теж одружився – з вдовою з двома дітьми приблизно мого віку. Приблизно водночас моя мати народила ще двох дітей від другого чоловіка. Життя у будинку стало для мене нестерпним, особливо після того, як бізнес мого вітчима зазнав краху.
Ми переїхали із чотирикімнатної квартири до двокімнатної, і я, у свої 12 років, стала відповідальною за догляд за молодшими, поки мама працювала. Моєю мрією було закінчити школу та виїхати з дому. Будучи студенткою, я вже вільно спілкувалася з батьком та його сім’єю, тоді як мої стосунки з матір’ю погіршувалися, особливо по мірі того, як погіршувався її шлюб. Декілька років тому бабуся по батьківській лінії залишила мені свою квартиру. А після смерті батька його майно перейшло до його другої родини, крім недобудованої дачі.
Коли моя мама дізналася про відхід батька на той світ, вона знову з’явилася в моєму житті, незважаючи на роки відчуження. Вона запропонувала мені продати квартиру і поділити виручені гроші зі своїми зведеними братом і сестрою, вважаючи це справедливим вчинком. Однак я різко відмовилася, не відчуваючи перед ними жодних сімейних зобов’язань, адже вони мають власного батька. Через мою відмову мати назвала мене невдячною і пішла. Незважаючи на її претензії, я твердо стоятиму на своєму рішенні не ділити спадщину, оскільки не відчуваю жодного спорідненого зв’язку з цими людьми.