Женя та Мілана були одружені 5 років, а до цього прожили разом рік. 2 роки тому вони купили квартиру в кредит і потихеньку ремонтували її, не шкодуючи коштів на матеріали та робочу силу. Бабуся Мілани померла незадовго до весілля подружжя, залишивши по собі квартиру, яка гостро потребувала ремонту. Пара вирішила жити в цій невідремонтованій квартирі, яку Мілана утримувала в чистоті та порядку, доки вони інвестували у свою нову нерухомість. Життя подружжя круто змінилося, коли в них народився син.
Спочатку він був слухняною дитиною, що дозволяло Мілані ефективно справлятися з домашніми справами. Женя іноді допомагав, але часто потребував нагадувань. У міру того, як хлопчик ріс, у нього прорізувалися зуби та виникали проблеми зі шлунком. Тому він вимагав постійної уваги, порушуючи домашній порядок. Женя, повертаючись тепер додому в менш організовану обстановку, згодом став критично ставитися до Мілани, неприємно порівнюючи її з дружинами своїх друзів, які, здавалося б, краще справлялися з подібними ситуаціями.
Однак Женя не звернув увагу на ключові відмінності: у дружини Вані була няня, яка допомагала їй, Оля жила зі своєю послужливою молодшою сестрою, а у сестри Жені була свекруха для постійної підтримки. Всі ці фактори дозволяли кожній з них витрачати більше часу та енергії на утримання своїх будинків – розкіш, якої не було у Мілани. Слова чоловіка сильно образили Мілану, і вона постійно запитувала себе: чи є можливість пояснити чоловікові, що без підтримки впоратися з такими завданнями неможливо?