З дитинства Олексій знав слова, які часто повторювала його бабуся: “Суди про майбутню дружину по матері, тому що дочки згодом стають схожими на своїх матерів”. Незважаючи на свій скептицизм, пов’язаний з тим, що він не був дзеркальним відображенням свого батька, він не забував про ці слова. Після розлучення батьків і смерті матері бабуся стала його опікуном, виховуючи його з любов’ю. Пізніше, будучи студентом інституту, Олексій насолоджувався студентським життям та зав’язав невимушену дружбу з Катею, своєю одногрупницею. Незважаючи на те, що у неї був хлопець, їх пов’язували спільні інтереси та допомога у навчанні.
Якось увечері після походу в кінотеатр їхня дружба набула несподіваного оберту : вони зіткнулися з мамою Каті, Вірою Степанівною. Допомагаючи їй з важкими сумками, Олексій одразу відчув тепло та легкість поряд із нею. Зайшовши до них на чай, він виявив, що Віра Степанівна дуже жива, і їхній вечір пройшов як удома, особливо коли вона наполягла на тому, щоб він узяв із собою домашні пиріжки – такі ж, як пекла його бабуся. Ця домашня зустріч змусила Олексія по-новому подивитись на Катю, він став помічати, що вона багато в чому схожа на свою матір.
Коли настав час робити пропозицію, Олексій прийшов із квітами для Каті та Віри, відчуваючи серйозність моменту та бажаючи отримати їхню згоду. Пропозиція була прийнята з радістю, і згодом Олексій став називати Віру “мамою”. Він часто замислюється над тим, чи обрав би він Катю, не знаючи її матері, і в глибині душі сумнівається в цьому. Він вважає, що мудрість бабусі сформувала його життя і призвела до кохання, визнаючи, що вона заклала в нього коріння любові та уроки життя. А Ви вірите у ці слова?