Наша сімейна динаміка завжди була дивною. Батьки довгий час залишалися осторонь мого життя. Мене це вже не турбувало, я звикла до їхньої байдужості. Із чоловіком ми разом уже 25 років, у нас дві доньки. Старша, якій 23 роки, вже переїхала та заручена. Зараз ми готуємось до її весілля. Молодша дочка, 16 років, як і раніше, живе з нами. Дивно, але мої батьки ніколи не виявляли інтересу до своїх онуків.
Моя мама няньчилась з нашою старшою дитиною тільки в окремих випадках. Вони ніколи не дбали про нашу молодшу дочку. Вона навіть не отримувала від них поздоровлень із днем народження. Ця байдужість вплинула на її сприйняття їх: дочка сприймає мою матір як чужу людину. Колись це завдавало мені болю, але згодом я змирилася з цим і почала жити далі. Наразі наша молодша дочка захоплена своїм життям, готується до іспитів і навіть ходить на побачення.
Але мої батьки раптом почали виявляти до неї інтерес. Вони, схоже, дивуються з приводу відстороненої поведінки своєї онуки, не розуміючи, що з їхнього боку це багаторічна емоційна відсутність. Їхнє знову набуте прагнення до спілкування здається нав’язливим і відштовхує її ще більше. Мене така несподівана зміна бентежить, а моя дочка вважає їхні дії надмірними. Вона не хоче мати нічого спільного з людьми, які, на її думку, завжди були чужими.