Ірина сиділа сама, сльози змішувалися з водою, яку вона пила. Десятирічні спогади про чоловіка Толю згасли, коли він зійшовся з іншою, Оленою. Ірині здавалося, що їхнє розставання було дурним. Раптовий стукіт перервав її думки. Чекаючи побачити подругу-пліткарку Любку, вона була здивована, побачивши замість неї Толю. Захищаючись, вона в’їдливо запитала про мету його візиту, але Толя, не звертаючи на неї уваги, мовчки увійшов до хати. Він відпив із її чашки і розповів, що втік із власного весілля. Сім’я Олени почала його контролювати, і він відчув себе задушеним.
Зніяковівши, Ірина нагадала йому про борги, які на нього оформила сім’я Олени, і засумнівалася у його намірах. Вони згадали минуле – першу зустріч, спільне життя на селі, фінансові труднощі. Рішучість Толіка розпочати невдалий лісопильний бізнес призвела до нагромадження боргів. Їхні стосунки стали напруженими, коли він почав відмовляти Ірині в грошах навіть на продукти. Останньою краплею для Ірини став його роман із багатою Оленою. Вони швидко роз’їхалися, і вже за тиждень документи на розлучення були готові. Черговий стукіт застав їх зненацька.
Толя, злякавшись, що то батько Олени, Павло Андрійович, сховався. Ірина, бачачи боягузтво Толі, перестала його поважати. Вона дозволила людям Павла Андрійовича увести Толю. Павло Андрійович попередив її, що не варто зв’язуватися з його сім’єю. Ірина сміялася, згадуючи своє минуле та розмірковуючи про майбутнє. Втеча Толі виглядала кінематографічно, але наслідки були реальними. Ірина знала, що має шанси попереду, а Толю чекала складна доля з Оленою.