Анастасія Михайлівна завжди була ретельною у виборі салону краси, і цей салон, що нещодавно відкрився, привабив її свіжим і стильним інтер’єром. Коли вона прийшла на стрижку, нова перукарка, Олена, прийняла її з усмішкою. Поки Олена займалася її волоссям, Анастасія Михайлівна почала висловлюватися про свою невістку, Ганну. “О, моя невістка – дивна особистість, – почала вона з гіркою усмішкою. – Завжди знає найкраще, як виховувати дітей, хоча сама вдома не сидить. І завжди ці модні штучки… Зовсім немає простоти.” Олена слухала уважно, але продовжувала працювати, не показуючи свого ставлення до розмови.
“І знаєте, вона недавно купила таку дорогу сумку, а мій син щодня скаржиться, що гроші на вітер витрачаються”, – продовжувала Анастасія Михайлівна, не підозрюючи, що Олена була подругою її невістки. Олена закінчила стрижку і сказала: “Можливо, вам варто поговорити з нею відкрито. Можливо, є непорозуміння між вами обома”. Анастасія Михайлівна ввічливо подякувала та пішла, не підозрюючи, що її слова досягнуть Ані. Через кілька годин Олена зателефонувала Ані та розповіла про візит її свекрухи. Аня була приголомшена і засмучена, але це був той момент, коли вона вирішила, що настав час налагодити стосунки зі свекрухою.
Наступного дня вона запросила Анастасію Михайлівну на філіжанку кави. “Я хочу, щоб між нами було все відкрито та чесно” – почала Аня, взявши за руку свекруху. “Я знаю, що у нас різні погляди на життя, але я люблю вашого сина і хочу, щоб наші стосунки були теплими та доброзичливими.” Анастасія Михайлівна була здивована, але водночас зворушена її відвертістю. Вона зрозуміла, що, можливо, судила невістку надто суворо. “Мені дуже шкода, якщо я тебе образила, Аня” – промовила вона, стискаючи її руку у відповідь. “Я готова почати все з чистого аркуша.” Так розпочався новий етап у їхніх відносинах, повний усвідомлення та прагнення до взаєморозуміння.