Віра Миколаївна завжди була горда за свою доньку Марину, яка, на її думку, була не лише гарною, а й талановитою. Марина вміла чарівним чином перетворювати прості продукти на справжні кулінарні шедеври. Цього дня Віра вирішила порадувати своїх колег домашнім пирогом, який випекла Марина. — Ой, Віро Миколаївно, який смачний вийшов пиріг! – не зміг утриматися Вадим, поглинаючи шматочок за шматочком. — Це не я, це дочка спекла… — зніяковіло промовила Віра. – Золоті в неї руки! А вона не вийде за мене заміж? — пожартував Вадим, але очі його сяяли серйозністю.
Віра засміялася, але щось у її серці защеміло від радості та тривоги. Вадим був добрий і порядний чоловік, і вона була б не проти такого зятя. Слова Вадима не були просто жартом. Незабаром він попросив Віру організувати зустріч із Мариною – і так почалася їхня чудова історія. День за днем Вадим та Марина впізнавали один одного все ближче, обмінюючись історіями вечорами за романтичними вечерями.
Вадим був у захваті від таланту Марини та її здатності створювати затишок довколо. Якось увечері, коли Вадим запросив Марину до затишного ресторану, він раптом став на коліно і сказав: — Марино, я не можу уявити своє життя без тебе. Ти зробила мої дні особливими. Ти вийдеш за мене заміж? Марина була здивована, але щастя в її очах було безперечним. Вона сказала “так” – і вони обоє засіяли від радості. Через кілька місяців у прекрасному заміському будинку пройшло їхнє гарне весілля. Віра дивилася на свою дочку та зятя, розуміючи, що звичайний пиріг дав початок чудовій історії.