Лариса проходила курс лікування від «невиліковної хвороби», часто втішаючись візитами матері. Проте згадка матірері про сестру Лариси Маринку була для неї хворим місцем, і вона швидко звертала всі розмови про неї. До встановлення діагнозу Лариса і Маринка були нерозлучні. Поки Маринка готувалася до весілля, світ Лариси був зруйнований діагнозом… Почавши курс лікування, Лариса почувала себе осторонь Маринчиних весільних урочистостей.
– Як ти можеш святкувати, коли я страждаю? – Нарікала Лариса. На цьому ж грунті між ними виникла суперечка. Після весілля їхня мати виступила посередником, пояснивши, що Маринка все спланувала набагато раніше, і скасувати всі ці витрати було неможливо. Лариса, хоч і не щиро, але змирилася та погодилася на підтримку Маринки під час лікування. Здавалося, їхній зв’язок відновлюється, поки Маринка не оголосила про свою вагітність , що Лариса сприйняла як жорстокий поворот та акт неповаги.
– Ти живеш далі і чекаєш щастя, радієш життю, а я страждаю! – плакала Лариса. Ця нова сварка знову вбила клин між сестрами. Лікарі оптимістично оцінюють прогноз Лариси, а пологи Маринки не за горами. Мати розривається між ними, бажаючи підтримати обох дочок у ці контрастні життєві моменти.