Кирило працював на будівництві вже кілька місяців. Він завжди намагався робити все якнайкраще, але помічав, що його начальник, Сергій, не дуже добрий до нього. Кирило не міг зрозуміти, що робить не так, і постійно переживав через це. Якось, його колега Андрій підійшов до нього і сказав: “Кирило, начальник покликав тебе до себе, і він виглядав досить серйозним.” Кирило одразу подумав про гірше. Йому здалося, що його хочуть звільнити.
“Дякую, Андрію. Я зараз підійду.” “Удачі, брате.” Кирило попрямував до кабінету начальника з тяжким почуттям на серці. Він постукав і повільно увійшов. Начальник, побачивши його, сказав серйозним тоном. “Кириле, сідай.” Кирило сів. “Я викликав тебе, щоб обговорити твою роботу. Я помітив, що ти дуже стараєшся і робиш усе можливе, щоб виконувати свої обов’язки якнайкраще.” Кирило був здивований. Він не чекав таких слів від свого начальника. “Саме тому я хочу підвищити тебе. З завтрашнього дня ти будеш старшим майстром.”
Кирило був у ступорі. Він не міг повірити у те, що чув. ”Дякую велике, Сергію. Я обіцяю, що працюватиму ще краще.” Сергій посміхнувся. “Я в тебе вірю, Кирило. Ти заслужив на це підвищення.” Кирило подякував своєму начальникові і вийшов із кабінету. Йому було дуже приємно, що його праця нарешті була оцінена. Він був готовий працювати ще старанніше, щоб виправдати довіру свого начальника та всього колективу.