Юлія завжди відчувала складну суміш емоцій стосовно своєї матері. Виховуючись переважно бабусею і дідусем, вона бачилася з матір’ю лише зрідка, зазвичай коли та приходила просити грошей. Ці візити зазвичай закінчувалися тим, що мати йшла з грошима та продуктами, а бабуся плакала від досади, обіймаючи внучку. Юлія виросла та навчилася у бабусі цінним життєвим навичкам, таким як ведення бюджету та приготування їжі, що дуже допомогло їй у дорослому житті. Її чоловік цінував її здібності до ведення домашнього господарства, і вони жили в достатку навіть завдяки вмінням Юлії економити, в той час як її мати, незважаючи на те, що отримувала пенсію разом з вітчимом, постійно нарікала на свої фінансові труднощі.
Спочатку Юлія переказувала гроші на рахунок матері. Але коли вона взяла маму з собою в магазин за продуктами, була приголомшена її безтурботністю: замість того щоб вибирати продукти за знижками, або те, що можна приготувати кілька разів, пакет макаронів, наприклад, та обрала дорогі продукти – дорогий сир і вино, пару плиток дорогого шоколаду, червону рибу. За тиждень мати знову зателефонувала і зажадала ще грошей таким тоном, який не залишав можливості відмовити. Дзвінки ставали все частішими, мати навіть звинуватила дочку в невдячності, забувши, що Юлія виховувалась бабусею та дідусем.
Згодом чоловік Юлії почав висловлювати невдоволення, вказуючи на те, що його власні батьки, які теж живуть на пенсію, ніколи не просили матеріальної допомоги і навіть примудрялися зрідка робити їм подарунки. Юлія відчула, що перебуває у безвиході. Вона не могла ігнорувати жінку, яка її народила, але водночас розуміла, що в першу чергу вона має бути віддана бабусі та дідусю, які її виростили, а також – своїй власній родині. Юлія побоювалася, що якщо не встановить кордон, то все життя буде підкорятися нахабним вимогам матері.