Ще з першого погляду я зрозумів, що майбутня теща мене не перетравлює. Її холодний, проникливий погляд говорив про це голосніше за будь-які слова. Якось, коли моя дружина Марина пішла на роботу, тесть покликав мене до своєї робочої кімнати. — Синку, — почав він, сідаючи в крісло, — знаю, що стосунки з тещею у тебе склалися не з найкращого старту. Але в мене для тебе є порада. Я, з надією в очах, відповів: -Готовий на все заради Марини. -Я помітив, що ти вмієш поводитися з інструментами. Ти б не міг щодня лагодити щось по дому?
Моя дружина, хоч і сувора, але цінує турботу про будинок. Я посміхнувся, зрозумівши, що це справді добра порада. Адже будинок був старим, і справ з ремонту було достатньо. Наступного дня я замінив зламаний кран у ванній кімнаті. Теща спочатку дивилася на мене з підозрою, але коли я закінчив, вона навіть вдячно кивнула. Через тиждень, після того, як я полагодив електрику в коридорі і поставив нові полиці у вітальні, теща приготувала мені свій фірмовий пиріг. — Це для тебе, — сказала вона, намагаючись приховати посмішку. — За турботу про наш будинок.
Ми почали спілкуватися більше. Щоранку перед роботою я питав у тещі, щоб їй хотілося виправити або замінити в будинку. І щоразу, після виконаної роботи, я бачив щиру подяку в її очах. Якось увечері, сидячи за вечерею, теща взяла мене за руку і сказала: -Дякую. Я справді помилялася щодо тебе. Я зрозумів, що завдяки пораді тестя та моїм вмілим рукам, мені вдалося пробити стіну недовіри та побудувати міст дружби та поваги з тещею. І цей міст виявився міцнішим, ніж я міг собі уявити.