Коли я вийшла заміж у двадцять п’ять років, ми з моїм чоловіком Марком, якому тоді було тридцять сім, вже були фінансово стабільні: у кожного була своя власність; у мене була однокімнатна квартира, отримана у спадок, а в нього – трикімнатна. Ми переїхали до його квартири, а мою здавали в оренду. Марк був таким чоловіком, про якого можна тільки помріяти: добрим, розуміючим, люблячим. Через три роки стосунків ми вирішили створити сім’ю. Незабаром я завагітніла двійнятами – Єгором і Євою. Спочатку з дітьми допомагала моя мама, але потім її відкликали обов’язки з власного господарства.
Моя свекруха, зайнята своїм бізнесом, щедро профінансувала нам няньку. Ми найняли 18-річну Оксану. Вона чудово справлялася з близнюками, і я була задоволена. Але одного разу свекруха заявила, що бачила Марка та Оксану разом у кафе, натякаючи на їх можливий роман. Я була вражена , але вирішила спокійно поговорити про це з Марком, адже на кону була наша родина та благополуччя наших дітей. Отже, чоловік відкрив мені дивовижну правду: у студентські роки він мав стосунки з жінкою на ім’я Ольга, яка згодом народила Оксану.
Вони втратили зв’язок, але нещодавно Оксана звернулася до Марка, потребуючи підтримки, оскільки Ольга була хвора. Тест ДНК підтвердив батьківство Марка, і він запропонував Оксані тимчасову посаду няні. Розуміючи всю правду, ми допомогли Ользі з медичним обслуговуванням, а Оксані – з освітою. Вона також переїхала в мою орендовану квартиру, але натомість допомагала мені з її зведеними братом і сестрою. Наша сім’я, включаючи приголомшену всім цим, але запокоєну свекруху, стала більш згуртованою.