Віктор Васильович після тридцятирічного шлюбу розлучився з дружиною Ольгою Сергіївною і подарував їй свою простору квартиру. Незабаром він закохався в Інну Юріївну, перекладачку на 15 років молодшу за нього, з якою познайомився на одній із конференцій. Новий роман призвів до розбіжностей із його дорослими дітьми, які не могли зрозуміти рішення батька. Віктор та Інна з’їхалися, незважаючи на засудження близьких, і стали жити в шаленому темпі, проводячи свої вечори у театрах, клубах та походах.
Час минав, і Віктор сумував за тими простими, спокійними сімейними моментами, які були вже в минулому … особливо він сумував за Ольгою, яка завжди дбала про нього. Одного разу, після того, як у нього розболілася спина через безсонну ніч, проведену біля вогнища в поході, Віктор помітив явну байдужість Інни до сімейного життя і відсутність з її боку будь-якої турботи. Ці спостереження змусили Віктора засумніватись у їхніх стосунках та засумувати за тими порядками, які були у нього з Ольгою. Одного дня Віктор запитав Інну про її ставлення до дітей та шлюбу.
Усвідомлення того, що Інна не може бути поруч із ним у хворобі, як Ольга, стало надто очевидним; до цього додалися і слова Інни про те, що вона ще не нагулялася. Переживаючи докори совісті та тугу за колишньою дружиною, Віктор імпульсивно вирішив відвідати Ольгу. Він спробував пояснити колишній дружині свої почуття, але Ольга все ще скривджена на нього відкинула його. Втрачений і розкаяний Віктор сидів на лавці на вулиці, розмірковуючи про свій вибір і не знаючи, що робити далі.