Моя свекруха критикує мене за те, що я не працюю, незважаючи на те, що я перебуваю в декретній відпустці з нашою другою дитиною. Наші стосунки завжди були натягнутими. Вона не схвалювала одруження сина на провінціалці, тим більше, що я не принесла посагу. Втім, свекруха і сама була небагата, тож я досі не розумію, до чого були ці критерії. Свекруха пишалася тим, що вона родом із Москви, а ось я переїхала туди вчитися і зустріла свого чоловіка, її сина. Незважаючи на загалом пристойний стан мого рідного міста, чоловік відмовився туди переїжджати, а в Москві ми винаймали житло, бажаючи віддалитися від його матері.
Свекруха була засмучена нашим рішенням , але у результаті змирилася з тим, що ми будемо жити окремо. Напруга зросла, коли свекруха дізналася, що ми чекаємо на першу дитину. Вона наполягала на тому, щоб ми жили з нею, щоб заощадити гроші. Незважаючи на її побоювання, у нас все вийшло і без співжиття з нею. При кожній нашій зустрічі вона натякала, що я навантажую її сина, але я навчилася ігнорувати її зауваження. Коли вона дізналася, що я знову вагітна, вона була збентежена і навіть пропонувала позбутися дитини.
Свекруха вважала, що я використовую вагітність для того, щоб не працювати. Мій чоловік, втомившись від постійного втручання своєї матері в наше життя, попередив її, щоб вона більше не робила мені жодних зауважень. Незважаючи на її скарги, мій чоловік задоволений нашим життям. Ми ніколи не просили свекруху про підтримку. Незрозуміло, чому вона не може просто порадіти, що її син має щасливу і благополучну сім’ю?!