Надя, прямуючи до метро, вперше відчула ворушіння своєї дитини, що змусило її зупинитися і поділитися своєю радістю з незнайомими людьми. Серед звичайних жебраків вона помітила молодика в інвалідному візку і запропонувала йому поїсти, вирішивши зробити добру справу в такий чарівний день. До того ж, хлопець був схожим на її покійного чоловіка Дімку, який загинув, захищаючи її від нападника на вулиці. Коли Надя побачила юнака наступного разу, вона дізналася, що його звуть Микола.
Вони зблизилися і Надя дізналася, що Микола працює в поліції під прикриттям. Під час розмови Микола поділився, що нещодавно, після похорону матері, він дізнався, що його усиновили. Дивуючись фізичною подібністю, Надя та Микола вирішили відвідати родичів чоловіка Наді. З подивом вони виявили, що Микола – брат-близнюк чоловіка Наді. Родичі її чоловіка, що збідніли, отримали від багатої жінки гроші за одного з новонароджених братів і прийняли пропозицію, внаслідок чого брати були розлучені при народженні.
Хоча Надя народила дівчинку без чоловіка, вона була не самотня. Микола, не маючи жодних романтичних почуттів до неї, залишався поруч із нею, щоби підтримати дружину брата. Свекри ж Наді стали жалкувати про те, що сталося, і прийняли свою роль у житті онуки. Щодо Миколи, то, налагодивши стосунки з батьком, він насилу вибачив і вибір матері…