Ганна, її чоловік та дочка, Олена, жили в селі, але мріяли про міське життя. До закінчення школи доньки вони нагромадили гроші на перший внесок за міську квартиру. Олена жила там, а вони залишалися в селі, щоби виплачувати іпотеку. У результаті дівчина вийшла заміж, народила дитину, і весь цей час вони жили в її батьківській квартирі. Однак тут виникла напруженість у відносинах із зятем, який побіжно висловлювався про житлові умови при кожній зустрічі з Ганною та її чоловіком.
Батьки Олени навіть почали винаймати житло на час своїх візитів, щоб не створювати незручностей молодій родині. Остаточно розплатившись з іпотекою, Ганна з чоловіком планували переїхати до міста , але дочка чинила опір, запропонувавши їм залишитися в селі. Коли батьки стали наполягати на переїзді, зять пішов із сім’ї, сказавши, що не збирається жити з тещею та тестем. Ганна з чоловіком стояли на своєму, і Олена, залишившись без чоловіка, змирилася з тим, що їй доведеться жити з ними.
Тоді ж батько дав їй зрозуміти, що їхнє проживання буде тимчасовим, адже якщо дочці хочеться диктувати в будинку свої правила, то для початку їй потрібно мати будинок для цього. Ця історія вкотре наголошує на складності сімейних стосунків та проблемі різних очікувань, показує, як ці самі очікування та різні цілі в житті можуть призвести до нерозуміння та розбрату між найріднішими людьми. Жертва, принесена батьками Олени, контрастує із претензіями самої дівчини та її чоловіка, а також із відсутністю вдячності з їхнього боку, що призводить до розриву сімейних стосунків.