Після того, як моя дочка закінчила школу, вона вступила до університету в обласному центрі, знайшла роботу, вийшла заміж та оселилася там. Оскільки ми живемо за 60 км один від одного, бачимося не часто. Минулими вихідними я таки вирішила до них зайти, захопивши пироги, консерви та 3 тисячі, думаючи, що можна буде купити на них щось потрібне. Опинившись у них, я виявила, що вони винаймали квартиру і начебто жили добре. Але дочка розкрила деякі подробиці : у них не було спільного бюджету, і всі витрати ділилися навпіл.
Також були деякі попереджувальні знаки, наприклад, коли родичі чоловіка вимагали відшкодування витрат на весілля. Навіть у холодильнику вони мали окремі полиці для продуктів для кожної людини. Найбільше мене вразив їхній підхід до сімейного життя. Моя дочка, яка нещодавно народила сина, сказала мені, що вони ділять між собою все порівну, навіть дитячі витрати та клопіт.
Мені все це здавалося дуже недружнім і дивним – не схожим на сім’ю, що люблять один одного. Я висловила занепокоєння, але моя дочка наполягала на тому, що їй так зручніше і що жінка повинна покладатися на себе. Побачивши їхні стосунки зсередини, я зрозуміла точку зору своєї доньки, але те, що відбувається, все одно залишило мене стривоженою, змушуючи запитувати себе, чи думаю я просто старомодно чи їхня поведінка справді ознака швидкої розлуки?