Кіра та Іван зіткнулися з першими побутовими труднощами невдовзі після одруження. Іван без жодних причин не міг потоваришувати з тещею, Ольгою Петрівною, незважаючи на її тепле ставлення та турботу про нього. Ольга, яка спочатку не схвалювала Івана, згодом переглянула свою позицію і навіть запропонувала молодятам свою міську квартиру, а сама переїхала на літо на дачу. Протягом усього літа Ольга пригощала їх смачними стравами та свіжими продуктами.
Іван, незважаючи на те, що в цілому цінував її старання, насилу справлявся зі своєю неприязнью і вважав за краще обмежувати спілкування з нею. Незважаючи на почуття чоловіка, Кіра вважала, що в їхній родині все гармонійно. З настанням осені Іван сподівався, що запас дров змусить Ольгу продовжити своє перебування на дачі. Він тонко натякав Ользі про це, не розкриваючи одразу своїх таємних намірів. Якось увечері, після цілого дня підготовки дачі до зими, Іван шукав розради в телефонній розмові з матір’ю, висловлюючи їй своє невдоволення життям із Ольгою, не підозрюючи про те, що його різкі слова підслуховує Ольга, що стоїть у дверях із валізою в руках.
Усвідомивши всю серйозність свого вчинку, Іван вибачився перед Ольгою, висловивши співчуття з приводу своїх нетактовних висловлювань. Ольга, незважаючи на свою образу, визнала щире каяття Івана, розуміючи всі складнощі молодят. Прийшовши додому, Кіра застала чоловіка й матір за душевною розмовою за філіжанками чаю. Бачачи старання Івана змінитися в очах тещі, Кіра відчула впевненість у тому, що зробила правильний вибір, і що все буде добре.