Я була вражена, коли помітила, що моя дочка, Софія постійно ігнорує правила етикету і не поступається своїм місцем у громадському транспорті нужденним. Скільки себе пам’ятаю, я завжди виступала за ввічливість до літніх чи вагітних. Ці ж поняття я прищеплювала і своїй дочці. Я завжди прагнула того, щоб моя дитина була доброчесною, вихованою відповідно до перевірених книг з виховання дітей та рекомендацій психологів. Але десь по ходу щось пішло не так…
Вчора я втратила самовладання, коли Софія залишилася сидіти, побачивши, як дві жінки похилого віку і я стояли. У відповідь на моє зауваження вона не висловила жодної краплі сорому, залишивши мене приголомшеною. На мою полегшення, невдовзі дочка пояснила свою позицію. Вона поділилася випадками зради довіри, які утримали її від пропозиції свого місця. Одного разу вона запропонувала своє місце, здавалося б, вагітній жінці, але побачила, що того вечора вона зловживала алкоголем, сидячи за столиком навпроти одного кафе.
Іншим разом літня жінка, якій вона поступилася місцем, принижувала її та її друзів через їхню яскраву зовнішність. В іншому епізоді жінка з «хворою» ногою, заради якої Софія звільнила своє місце, дивом вискочила з автобуса, забувши про біль. Після цього досвіду Софія більше не хотіла, щоб її доброзичливість експлуатувалась. Вона байдужа до суспільної думки, але мені, як людині, вихованій на традиційних цінностях, важко змиритися з її поведінкою, хоча я частково розумію її точку зору.