Під час навчання в університеті ми з моєю найкращою подругою виявилися зачаровані одним і тим же хлопцем, Миколою, який щойно перевівся до нашого університету на третій курс. Його чарівна і товариська манера поведінки глибоко вплинула на нас обох, що призвело до негласного суперництва за його розташування. Микола, з таким живим характером, гумором і чарівністю, став популярним і обожнюваним усіма.
Незважаючи на мої спроби привернути його увагу шляхом посиленої роботи над своєю зовнішністю, здавалося, що він більше тягнеться до моєї подруги Іри. Усвідомлення цього факту викликало в мені сплеск ревнощів, які загрожували розірвати нашу дружбу, хоча Іра ні в чому не була винна. Напруга між нами зростала, що в результаті призвело до нашої першої сварки. Однак наш зв’язок виявився міцнішим, ніж я очікувала, і ми швидко помирилися. Одного весняного вечора, відпочиваючи в кафе, ми застали Миколу не одного, а у супроводі іншої дівчини.
Спостерігаючи за їхнім близьким спілкуванням, зрозуміли, що вони більше, ніж просто друзі. Це відкриття вразило нас. -Уявляєш, ми мало не втратили один одного через нього? – вражено сказала я подрузі. Цей випадок, хоч і стався понад 20 років тому, але ще більше зміцнив наш зв’язок. Наша майже втрачена через Миколу дружба тепер видається нереальною подією. Адже якби напруга зберігалася, ми могли б втратити одне одного назавжди.