Андрій часто мріяв жити у палаці чи у великому котеджі. Він уявляв себе таким, що прокидається на чистому, плюшевому ліжку, з красивою жінкою поруч і старанним помічником на першу вимогу. Однак сувора реальність була далекою від цієї розкоші. Він жив у вогкому підвалі старого будинку в компанії свого друга Дмитра. Дмитро був доброзичливою людиною, яка дбала про нього і часто піднімала йому настрій своїм гумором та цікавими історіями. У Андрія було слабке серце, і його часто турбували хвороби. Якось навесні він захворів, але фельдшери констатували, що його серце здорове, як у хлопця. Настала осінь, і думка про те, що доведеться чекати тепла до весни, пригнічувала його.
Тим часом у світі, далекому від світу Андрія, жив Володимир – заможна людина із розкішним особняком. Його хворе серце постійно викликало занепокоєння та тривогу. Його команда медичних працівників завжди була під рукою, перевіряючи його та пропонуючи лікування. Його дружина Ольга, вродлива жінка зі скорботними очима, також постійно знаходилася поряд з ним. Стан Володимира швидко погіршувався, завдаючи йому страждань та дискомфорту. Його мучив сон, що повторювався, в якому він опинявся в брудному підвалі, що робило його ще більш дратівливим і неспокійним. Якось стан здоров’я Андрія різко погіршився, і він потрапив до лікарні. Незважаючи на стан, що погіршується, він був задоволений новими умовами. Він бачив, як на його обличчя падають перші сніжинки, і спостерігав за яскравими лампочками в машині, коли його везли до лікарні. Він передчував, що це його останній шлях.
Поки Андрій перебував у лікарні, ледь чіпляючись за життя, Володимиру повідомили, що знайдено серце для його пересадки. Процедура мала бути проведена терміново. Андрій помер у лікарні, у стані спокою та прийняття. Після операції Володимир став більш приємною та доброю людиною. Ольга побачила в ньому новий бік, якого раніше не помічала. Він був ласкавим, називав її “Олечка” і навіть вибачився за свою колишню поведінку. Настала весна, і Володимир з Ольгою пішли на цвинтар, щоб віддати шану Андрію, людині, яка дала Володимиру нове життя. Вони мовчки подякували йому, знаючи, що Андрій віддав Володимиру не лише своє серце, а й душу.