У моєї мами дві дочки – я та моя сестра Світлана. Незважаючи на те, що я залишилася доглядати її, вона вирішила розділити своє майно між нами двома. Це рішення я розцінила як зраду. Я вийшла заміж 28 років тому, ще коли була студенткою медичного інституту та майбутнім фельдшером у нашому селі. Мій чоловік був сиротою. Сестра Світлана поїхала до міста, влаштувалася на роботу, винайняла квартиру і врешті-решт вийшла заміж за чоловіка з міською квартирою та машиною.
Якось Світлана запропонувала нам переїхати до моєї мами та доглядати за нею, а натомість нерухомість буде нашою. Ми погодились. Мій чоловік, Павло, був швидко прийнятий мамою та допоміг повністю відремонтувати наш будинок. Незабаром наше житло змінилося. Ми займалися садом, ділянкою землі та різними домашніми тваринами. Світлана приїжджала тільки у великі свята, ніколи не пропонувала допомоги, але завжди виїжджала з сумками, набитими продуктами. Ми з Павлом виховували двох дітей. Щоб забезпечити їхнє майбутнє, Павло почав підробляти. Ми вкладали великі кошти в наш будинок, завжди вважаючи, що він належить нам по праву, виходячи з обіцянок сестри та матері.
Однак, коли мама вирішила скласти заповіт, Світлана наполягла на своїй частці. Я була вражена, адже вклала в цей будинок все своє життя. Думка про те, щоб продати його та віддати Світлані половину виручених грошей, була немислимою. Ми жили в селі, покладаючись на нашу землю та господарство. Коли мама повідомила мене, що вирішила поділити майно порівну, у мене тьохнуло серце. Вона вірила, що це зблизить нас як сестер. Але в результаті Світлана вимагає або продати будинок і город, або виплатити їй половину вартості готівкою. Наші заощадження призначалися для майбутнього будинку нашого сина та освіти нашої дочки. Але тепер це майбутнє виявився під загрозою.