Степан виховував свою доньку Настю сам після втрати дружини, коли дівчинка була ще школяркою. Працюючи майстром на заводі, він мріяв, щоб дочка здобула хорошу освіту, вдало вийшла заміж і прожила щасливе життя. Якоюсь мірою його мрії справдилися. Настя виросла освіченою жінкою, працювала вчителькою та захоплювала батька своїми книгами. Хоча обмеженість освіти Степана турбувала його, він дорожив знаннями, які придбав, пройшовши шлях від робітника до майстра на своєму заводі. Настя була задумливою дівчинкою, часто уявляла, як її покійна мати спостерігає за нею з хмар. Ця думка змушувала її прагнути бути доброю та слухняною, щоб не розчарувати маму. Вони жили гармонійно. Настя була не тільки чарівною і теплою людиною, а й чудовою домогосподаркою.
Незважаючи на те, що її любили учні, у їхньому маленькому містечку вона не мала наречених. Був один потенційний наречений, Микола, вдівець та місцевий староста. Але був він набагато старшим і нічим не примітний. Якось Микола прийшов до них додому з подарунками для Насті, маючи намір зробити пропозицію руки та серця. Він запропонував їй допомогти йому у вихованні сина. Настя ввічливо відмовилася від пропозиції, через що Микола скривджено пішов. Степан відчув одночасно полегшення та засмучення від відмови Насті… Наприкінці навчального року Степан та Настя приїхали до свого сільського будинку. Степан розглядав Василя, сина свого друга, як потенційного нареченого для Насті. Проте Василь був уже одружений та готувався стати батьком. Це засмутило Степана, але він також визнав, що Настя може не захотіти переїжджати до села. Одного вихідного дня на міському ринку їм допоміг симпатичний незнайомець Андрій, коли розсипався мішок яблук.
З того дня Андрій почав регулярно приходити на ринок, розшукуючи Настю. Він приїхав до міста відвідати своїх старих родичів і шукав жінку, не схожу на його колишню – Ганну, яка була вимогливою та темпераментною. Невдовзі Настю обрали для тижневого стажування у великому місті. На вокзалі вона відчула дивне відчуття, що за нею спостерігають. Повернувшись, вона побачила Андрія. Вони подорожували разом, ділилися історіями та обмінялися номерами. Після приїзду Андрій побачив Ганну і зрозумів, що Настя справді інша. Протягом тижня вони зблизилися, вивчаючи місто та знайомлячись із сім’ями один одного. Андрій запропонував після весілля поїхати до Італії, на що Настя відповіла обіцянкою подумати, хоч уже знала свою відповідь. Весілля відбулося у місті, де родина Андрія тепло прийняла Степана. Повітря було сповнене любов’ю, добротою та ароматом яблук Степана, які він привіз із собою до міста. Так у житті Насті стався несподіваний, але гарно пов’язаний поворот подій.