Віра сиділа у парку і думала, як жити далі. Вона в Італії вже 20 років. Приїхала сюди, коли їй було 40 років. На батьківщині залишилися 18-річна донька та 15-річний син. З чоловіком вона давно розлучилася, бо той постійно випивав. Більше того, за всі ці роки він навіть не подумав про те, щоб оновити квартиру або з’їхати з їхнього рідного, але дуже старого будинку.
Спочатку в Італії було дуже складно, але Віра жодного разу не пошkодувала про своє рішення. Діти виросли. На весілля своєї доньки Віра купила їй квартиру, але молодята вирішили переїхати до Польщі. Син живе у рідному домі, але відремонтований він знову-таки завдяки Вірі: вона щомісяця висилала гроші, а син керував усіма роботами.
Якось Вірі зателефонував син і повідомив, що бабусі дуже погано. Говорив, щоб та поверталася на батьківщину, оскільки його дружина не збирається доглядати чужу людину. Віра повернулася б, звичайно, ось тільки вона вже рік зустрічається з чоловіком – і у них роман. Але цей чоловік не може переїхати з нею, оскільки у нього самого лежачий батько. Тільки почало налагоджуватися життя – і тепер потрібно вибирати між матір’ю та любов’ю всього свого життя…