Я дуже часто користуюся громадським транспортом і навіть встигла створити в голові список «постійних пасажирів» тих чи інших номерів. У списку постійних пасажирів 121 автобуса була одна бабуся, яка їхала з нами 2 рази на тиждень: у середу та в суботу. До неї всі вже так звикли, що навіть водій, добрий на вигляд хлопчина, сам завжди вітався з бабулею. І ось трапилася одна історія нещодавно, коли ми своєю дружньою компанією чергового дня їхали до Львова.
Я дуже хотіла б дізнатися вашу думку з приводу даної ситуації. Зупинившись на зупинці бабусі, водій попросив зачекати на нього кілька хвилин. Він сказав бабусі чекати на автобусі, а сам утік кудись. Повернувся наш водій із двома пакетами всяких смакот: ковбаса, молоко, крупи, олія, печиво та кілька іграшок. – Ось, це вам і вашим онукам, – сказав водій, простягнувши пакети бабусі.
Та почала чинити опір, говорити, що це дуже багато всього, вона не може це безkоштовно прийняти, але, коли водій сказав, що образиться, якщо жінка їх не прийме, та розnлакалася, обійняла хлопця, забрала пакети та пішла. Гарний настрій на весь день було забезпечено всім, проте в автобусі знайшлися люди, які почали обурюватися, що через показовий жест доброти хлопець затримав усіх на 15 хвилин. Ось я і хотіла дізнатися, невже в наш час добрі вчинки і справді такі рідкісні, що їх сприймають як показуху, і невже радість бабусі та її онучок не коштували 20 хвилин нашого очікування?!