Ірина, якій 51 рік, не знає, чого від неї хочуть Олена та її мати. «Ми бачилися в магазині і на вулиці. Живемо поруч, тому вони часто носилися з коляскою — спочатку одна, потім інша, потім обидві разом. Одного разу Олена повідомила мені: «Ірина Сергіївна, в цій колясці ваш онук!». Я відповіла: «Так, але…». Хто б міг подумати? Чому? Син Ірини та Олена, обом по 26 років, знають один одного з дитячого садка.Ірина знає маму Олени. У першому і другому класі вони були друзями і по черзі забирали дітей на гуртки. Ірина перевела свою дитину в більш сильну школу, і їхні стосунки припинилися, вони просто віталися з мамою Олени. Діти виросли, пішли в школу і почали зустрічатися, познайомившись у спільних друзів. «Я не втручалася в справи сина. Мої діти були вже дорослими і знімали кімнату. Я була вражена, коли побачила в його соцмережах фото. Мій син зустрічався з Оленою? Потім зі мною зв’язалася мама Олени».»Це стосується дітей, нам всім треба зустрітися, дочка ваrітна…».
Ірина відмовилася. Якби дітям було 17 років, ми б визначилися, що робити.Їм було по 24. Я сказала, що вони самі розберуться. Я розповіла про розмову синові і запитала, що він має намір робити. Син не заперечував ваrітність Олени, але Ірина сказала, що він сумнівається, що це його дитина.Ніякого шлюбу. Син повідомив дівчині, що не хоче дитини. Півтора роки тому у них наро дилася дитина, і вони виховують її спільно. Олена тут же подала в с уд на батьківство і ал іменти. Тест довів, що син Ірини — батько. Він nлатить ал іменти, але не відвідує ні Олену, ні її маму. Він багато пережив і не хоче згадувати. Ірина ніколи не говорить про це синові. Вона зітхає: «Кому приємно говорити про помилки молодості?». Він став мудрішим. Він, напевно, зробив якісь висновки. Добре, що ми можемо забути свої помилки, зробити висновки і почати все спочатку. Але не всі можуть… Ірина знизує плечима: «Лєна?». Вона могла вибирати. Їй пропонували іншу альтернативу, готові були все оnлатити, але вона вирішила наро джувати.
Я б зрозуміла, якби вони погодилися одружитися або завести дитину. Але вони б одружилися, завели дитину, а через кілька років розійшлися. Не так. Ніхто не обманював. Олена знала, що буде виховувати дитину з мамою, якщо наро дить. Вона не обр ажалася. Дитина Ірини живе на відстані, у нього є серйозна дівчина, і обговорюється питання про шлюб. Дівчина знала про дитину з самого початку, вона не в захваті, але змирилася. Все розгортається. Ірина проходить повз Олени та її матері, іноді разом з дівчинкою, але байдуже. Це об ражає жінок.Незрозуміло, чого вони хочуть. Вона знизує плечима. — Чому я повинна nоважати їхню дитину? А потім що? Мені все одно, як вони це роблять. Чужа дитина, і крапка. Ви вважаєте, що бабуся повинна змінитися? Взаємодіяти, спілкуватися і, може бути, пожертвувати? Винна перед сином дівчинки? Ірина нормальна? Вона не повинна і не винна перед дівчинкою. Її син просто nлатить ал іменти.