Я ніколи не відчувала таке почуття: я цілком симпатична дівчина, на мене завжди звертали увагу хлопчики, доглядали за мною, в школі я завжди була в центрі уваги. У мене була сестра, яка молодша за мене на 10 років, і може бути через таку різницю у віці ми з нею особливо не спілкувалися потім. Після того, як моїй сестрі виповнилося 2 роки, батько подав на роз лучення, я так і не зрозуміла, чому мої батьки вирішили роз лучитися, але я звинувачувала у всьому свою маленьку сестру, тільки потім я зрозуміла, що вона ні до чого.
Після роз лучення я залишилася з татом, а сестра — з мамою: так вийшло, що я була близька саме з батьком. Роки йшли, сестра вже виросла, але я все так само не цікавилася її життям, точно так же, як вона моїм. Я переїхала в інше місто здобувати освіту, там я зустріла любов всього свого життя, ми стали зустрічатися, вийшло так, що навіть залишалися на ніч один у одного. Хлопець вирішив переїхати до мене, так було б легше знімати квартиру і ділити nлату за житло. І ось кожен день я зідзвонювалася з татом, мамою, іноді зустрічалися з сестрою. Минув деякий час, моя сестра Іра вирішила вступати до училища, і мама сказала, щоб вона жила разом з нами.
Я звичайно ж не хотіла, щоб нам хтось заважав, але робити було нічого: у нас не було іншої рідні. І ось, сестра стала жити з нами, я стала помічати, що вона надає знаки уваги моєму хлопцеві, хоча нічого такого я не помічала раніше. Вона прямо у відкриту могла доторкнутися до нього, типу випадково, носила відверті речі. Незважаючи на те, що я повністю довіряла своєму хлопцеві, все ж, він чоловік і, можливо, ці знаки уваги привернуть його. Зараз я зрозуміла, що таке ревнощі, нічого з собою не можу вдіяти, але і кидати сестру на вулиці не можу, мені здається, що потрібно просто поговорити з нею.