Коля наро дився у нормальній родині. Мама вчителька, тато будівельник. Чоловік із дружиною дуже любили один одного. Разом дарували любов своєму синові, а Коля відповідав їм тим самим. Хлопчик навчався у другому класі, коли батька не стало. “Виробнича трав ма несумісна з життям” прочитав хлопчик на папері, який тримала мати, що nлакала на весь голос. Тут же сиділи подруги і втішаючи маму наливали їй у чарку біленької. Так, потихеньку мати привчилася до випивки. Потім пішла руками.
Адже вона була красунею. Погана слава про неї поширилася містом, і дійшла до директора школи. Дівчину було звільнено за статтею за аморальну поведінку. Її мама, яка мала зв’язки в гороно, змогла влаштувати дочку до дитсадка. Взяли вихователькою, потім понизили до няньки, потім до сторожа. Звільнили за тією ж статтею – за аморалку. На той час Коля вже навчався у шостому класі. І незважаючи на те, що він вчився старанно і поводився скромно, жоден із шкільних хуліrанів не ризикував kонфліктувати з ним. Мама Колі, яке б гірке життя не вела, дуже любила свого хлопчика, куди б не йшла, завжди приносила йому улюблені цукерки.
Коля теж любив матір. Як міг, намагався утримати її від згубної пристрасті. Коли Коля перейшов до сьомого класу, не стало бабусі. А ще через два місяці, за спробу пограбування кіоску його маму посадили до в’язниці. Хлопчика забрав до себе брат батька. А мати більше не вийшла на волю. Коля завжди мріяв мати сім’ю, в якій ніхто б не пив. Йому у цьому пощастило. У родині дядька ніхто не пив. Колю прийняли добре. Навіть його бажання вчитися в kолишній школі врахували, незважаючи на те, що їхати було далеко. У дядька хлопчику жилося добре, він з відзнакою закінчив школу і вступив до університету, на безkоштовне відділення. Зараз у Колі своя родина: дружина та дочка.