Ми з чоловіком давно мріяли про дітей. Як би ми не намагалися наро дити свого, нічого не виходило. Ми пройшли тривале лікування довжиною п’ять років. І ось знову викидень. Я вже опустила руки, мені нічого не потрібне було. Але чоловік запропонував уси новити дітей із дитячого будинку. Нам було зовсім не важливо, як саме має виглядати дитина, головне, щоб у нас вийшов контакт, і ми поkохали одне одного. Коли ми прийшли до дитячого будинkу, то нам запропонували усиновити одразу трьох.
Дві дівчинки, 7 років та їхній братик – 3 років. Ми з чоловіком подумали, що це гарна ідея. Тому що будинок у нас величезний, приватний, на всіх місця вистачить та й не нудно буде втрьох. Тим більше вони з однієї сім’ї, а братів та сестер роз лучати не можна. На початку перевірки приходили до нас щотижня, потім раз на два тижні. Але невдовзі від нас зовсім відстали, бо зрозуміли, що ми маємо чудову сім’ю. Ми віддали дівчаток на танці. Вони із задоволенням ходили на репетиції. І ось одного разу донька повідомила, що у їхнього викладача хтось вкрав обручку.
Це було дивно, злодія не знайшли. Наступного разу друга донька повідомила, що в однієї дівчинки з групи вкрали гребінець, але він був незвичайний, а антикваріат, отже, дуже дорогий. Всі батьки та викладач стали думати на моїх дітей, тому що вони з дитячого будинkу, а отже, не вміють себе нормально поводити. Коли в однієї мами з групи вкрали гаманець із великою сумою грошей, то викладачка не витри мала, там на місці зібрала всіх батьків і викликала nоліцію. Як виявилося, злодійкою була одна з мам дівчаток, що танцювали. Вона мала залежність від заборонених речовин, ось вона всіма способами намагалася знайти собі гроші. Я рада, що все з’ясувалося. Але мені було дуже неприємно, що спочатку всі пальцем показували на моїх дочок; ми змінили гурт.