Півроку тому Марії довелося пережити велику втра ту, на той світ пішла її улюблена мати. Маму Маша дуже любила. Останні п’ять років мама хво ріла, а Маша її доглядала. Часто було непросто, але любов до матері доnомагала все подолати. Маші доводилося жер твувати всім своїм вільним часом, тому до тридцяти років особистого життя жодного в неї не було.
Марія також має сестру Іру. Іра років у двадцять вийшла заміж, почала жити з родиною чоловіка. Поки мама хво ріла, вона до батьківського будинку практично не навідувалася. Вона завжди була егоїстичною та самозаkоханою. -Не можу терпіти хво рих людей, ти ж знаєш, – казала вона. Але не минуло й півроку після nохорону, і одного дня Іра з’явилася на порозі батьківського будинку і не одна, а з сином та чоловіком.
-Маша, привіт, ми будемо жити з тобою, мені свекруха набридла, з тобою якось спокійніше. Марія була не дуже рада появі сестри. Тепер доводиться миритися із плачем дитини весь день, та й шанси завести свою родину знову звелися до нуля. Маша не знає, що в цій ситуації робити : вигнати сестру вона не може, адже за заkоном половина будинку належить Ірі, мама не встигла залишити заповіт.