Ми з подругою давно мріяли про цю nодорож, готувалися до неї заздалегідь. Коли цілий рік просиджуєш в офісі, мимоволі тягнешся на море. Ми наперед придбали квитки на нижню nолицю. Особисто я маю страх висоти, а Надя просто не любить спати нагорі. Нам навіть довелося трохи переплатити, щоби нам дісталися ці місця.
І ось настав цей довгоочікуваний день, ми з Надею сидимо та обговорюємо подробиці нашого відпочинку, а в наше купе заходить літній чоловік. Він мало не з порога починає висловлювати претензії і вимагає, а не просить, щоб ми поступилися йому нижніми полицями. Коли ми відмовилися, чоловік почав голосно висловлювати невдоволення:
-Що за молодь зараз така пішла, га?! Ви зовсім не шануєте старість! От будете у моєму віці і зрозумієте, що це таке! Вам тридцять років, а ви не можете віддати своє місце мені. -Але ви могли куnити собі місце нагорі. -І що?! На його крики зібралося багато людей, усі дивилися на нас із осудом. У результаті один хлопець запропонував цьому чоловікові поступитися замість нього своє місце. Поясніть мені, хіба ми в чомусь неправі?