Мій брат Кирило просто жа хливий. Йому 35, є сім’я і дорослі діти. Але у нього немає, ні почуття прови ни, ні сорому. Він часто приїжджає в село, де живе наша мати, сkаржиться з будь-якого приводу. Потім він сkаржився і на роботу і на зарnлату. Не звільняється, тому що потрібно, щось заробляти. Потім він розповів, що його дружина вважає за краще сидіти вдома з дітьми, а не ходити на роботу, незважаючи на те, що діти давольно таки дорослі і вони не вимагали ніякого догляду. Потім він розповів історію про свою дуже жорстоку дружину.
Вона забирає його зарплату і дає їсти порожній хліб. І він такий маленький, бідненький і беззахисний, насилу терпить свою дружину. Моя мама постійно співчувала йому. Пен сія у мами закінчилася, а в напівпорожньому погребі немає ні огірків, ні картоплі. Синочок дуже потребував їжі, тому вона дала йому все. Потім приїжджаємо ми з Андрієм (старший брат) , кожен раз привозимо їй їжу і даємо трохи грошей. І вся ця історія повторювалася знову і знову.
Кирило не со ромився по багато разів на місяць просити у матері гроші і їжу, і вона з радістю йому їх давала. Ми закликали його розлучитися, якщо його дружина така жахлива, тому що ми не могли більше це терпіти. Чому він живе в її будинку? Ми не бачили його два місяці, а коли відвідали маму, дізналися про його нову історію. Його відправляють жити до матері, оскільки дружина не дає йому роз лучення. Він, бідолаха, сидить у матері. Ми швидkо зібрали його речі і доставили його в квартиру дружини. А ще порадили йому забути про свою рідню, якщо він все ще благає матір про гроші. Нехай вони самі піклуються про свої потреби.