Зіна подоїла корів, вийшла пройтися городом, як раптом хвіртка відкрилася і до неї забігла кума. – Антон із Андрієм повертаються! – Сказала вона, навіть не привітавшись. Антон, чоловік Зіни, працював трактористом у селі, а сама Зіна господарювала, адже вільної вакансії за її професією, вчителя молодших класів, не було у селі. Нескладно здогадатися, що на одну зарnлату Антона жила сім’я несолодко зовсім… Проте їм потрібно було ще про двох доньок подбати, тож чекати, доки все налагодиться, їм було заборонено.
Тоді кум Антона, Андрій, покликав його до себе до Чехії, сказав, що в їхній компанії є одне вільне робоче місце із неnоганою зарnлатою. Антон зра дів. Він перед цим встиг позичити у тещі грошей на шкільне приладдя та канцелярію донькам, тож робота йому була потрібна як ніколи. Однак не все пішло так гладко. Поки Антон збирав документи, щоби переїхати до Чехії, його місце на роботі зайняли. Куму було со ромно зізнатися, але він пообіцяв, що знайде роботу Антону за найкоротший термін. Робота знайшлася, та зарnлатня була маленька, не на таке Антон розраховував, залишаючи всю родину на батьківщині одну. Того дня, коли кума повідомила про повернення Антона, Зіна працювала вдома, старша була в школі, а молодша була у бабусі.
Та завжди забирала внучку до себе, робила з нею домашню роботу, а ввечері вони поверталися додому. Уся сім’я вже була в зборі, навіть теща ще до себе не пішла, коли до хати увійшов Антон лише з однією торбою. Він стомлено сів на диван. Йому було со ромно дивитись у очі рідним, адже він навіть подарунки їм не встиг захопити. Чоловік розповів, як у нього були справи протягом цих кількох місяців, пояснив, що і зарnлата у нього була смішна, і по сім’ї сильно су мував… А також Антон вибачився в тещі, що не зміг віддати їй борrи. Теща лише посміхнулася, сказала, що ці гроші пішли на потреби онучок, отже, вони використовували за призначенням. Як би паршиво в житті все не склалося, найголовніше – що на вас чекають вдома.