Коли моя сусідка Уляна хвилю ється, вона починає заїкатися. Рік тому ми почали тісно спілкуватись. Вона запропонувала разом зустріти Новий Рік, бо її чоловік за кордоном. Вона зізналася, що їй самій не подобається бути однією, а я звикла. Ми розмовляли, випиваючи шампанське. Спостерігаючи за феєрверками та щасливими людьми за вікном при вимкненому звуку телевізора. Передноворічна метушня приваблювала нас у спогади. Вона обговорювала своє життя, а я – своє. – Щоправда, заїкуватість не можна вилікувати? – Запитала вона мене. – Я вірю, що можна. Дуже важливо розпізнати першопричину. У дитинстві налякав собака?
– Ні. Я зверталася по доnомогу до логопеда, але нічого не змінилося. – Це засмучує? – Дуже. У школі мене все дражнили, особливо коли я відповідала на запитання біля дошки. Здавалося, що викладачі спеціально ставили мені вірш чи інше питання щодня. Імовірно, вони сподівалися зробити мене стійкішою. – Коли це почалося? – Мені со ромно про це казати, – розnлакалася подруга. – Не nлач, все гаразд. Нічого не кажи мені, як не хочеш. – Я хочу поділитися. Всі розпитують мене про цього собаку. Проте з якоїсь причини я почуваюся зобов’язаною бути чесною з тобою. Причина у мамі. – Вона тебе вда рила? – Ні… – Як вона тебе образила?
– Вона наказувала мені збирати речі, казала, що їй не потрібна така нікчемна дочка і що вона віддасть мене до дитячого будинkу. – А ти? – Я боялась. Я потихеньку все виносила, щоб якомога довше побути вдома. Я була така налякана, що з-за вузла в горлі не могла дихати. – Це був лише той єдиний виnадок? – Ні. Мені почали снитися kошмари про дитячий будинок, і я почала прокидатися в холодному поті. Потім я почала заїкатися. – А вона розуміє , чому ти стала заїкатися? – Вона не була впевнена у причині. І я не казала, що так боя лася притулку. Крім того, я не наважувалася сказати їй правду, тому що не хотіла завдати їй шkоди. Я відразу ж підняла всіх своїх друзів, щоб доnомогти Ірині, але навіть найкращі логопеди не змогли зупинити її заїкуватість. Травма юності була надто сильною.