У нас із чоловіком є двоє синів із різницею у віках у 5 років. Ми робили для них все на максимум своїх можливостей. Ми синам давно пообіцяли, що купимо їм квартири, коли вони одружаться. Першим невістку до нас знайомити навів наш старший син. Ми з чоловіком на той момент встигли накопичити чимало грошей на квартиру молодим, тому до весілля сина будинок був готовий і чекав на своїх господарів. Ситуація дещо погіршилася, коли дійшло до молодшого сина.
Одного дня Мишко навів свою дівчину познайомити з нами. Дівчина нам загалом сподобалася, але ми й подумати не могли , що син познайомив нас так рано, щоб ми прискорили процес куnівлі квартири йому. Ми тоді вирішили поговорити із сином, як дорослі люди. – Міш, ти ж розумієш, що у нас тимчасові труднощі з грошима… я б дуже хотів і тобі на весілля подарувати будинок, але ми не маємо такої можливості поки що.
Ні, син цього не розумів, як виявилося пізніше. Він на нас образився, зажадав взяти квартиру в kредит, а жити з нами на якийсь час не погоджувався взагалі ніяк. Тоді я вирішила відлетіти до сестри до Італії на заробітки, а чоловік збирався влаштуватися на дві роботи. Він був nроти мого переїзду до Італії, адже йому потрібна була моя доnомога на батьківщині. Однак іншого вибору я просто не мала. Я була між двома вогнями. З одного боку, чоловік забороняв мені навіть думати про Італію, а з іншого боку, син нас поспішав із квартирою, і треба було щось скоріше вирішити.