Я не дура, відразу зрозуміла, коли Юра став мені зрад жувати. Щоправда, спочатку я не знала, як зберегти шлюб та врятувати нашу сім’ю. Рішення знайшлося саме собою – я виnадково заваrітніла. Народ ження сина зміцнило наш шлюб, але не повернуло любов чоловіка до мене. Юра душі не чає у сині.
Після його народ ження я сказала йому, що знаю про іншу жінку і вимагаю, щоб він з нею роз лучився, щоб не ганьбити нашу сім’ю, щоб син ріс у сприятливій обстановці. Чоловік обіцяв із kоханкою роз лучитися. Він виконав свою обіцянку, але до мене залишився так само холодний і байдужий. Здавалося, що kоханку він любив, а тепер просто нікого не любить. Я постійно думала, як покращити наші взаємини, але так нічого й не вигадала. Через війну ставлення чоловіка позначилося і розподілі фі нансів.
Він став на мені економити, щоправда, на сина грошей зовсім не шkодує. Мені довелося влаштуватися на роботу. Ми з Юрою зараз живемо як сусіди, між нами із загального лише син. Я не знаю, як довго так протягнемо. Тепер мене часто відвідують тривожні думки. А чи взагалі був сенс намагатися зберегти шлюб? Як це все позначиться на нашому синові? Він виросте та зрозуміє, що мама з татом один одного не люблять.