Сергій – незвичайний хлопчик. Дуже добрий та не по роках дорослий. Маленький, але з великим серцем. Всередині він мав цілий світ, який не кожна людина могла розглянути. Я знала, що він багато чого досягне в житті, адже його завзятість і завзяття важко було не помітити. Я завжди до нього ставилася по-особливому. Мені було його щиро шkода, тож я хотіла йому доnомогти. Часто з ним розмовляла, пригощала чимось смачненьким. Іноді мені здавалося, що я ставлюся до нього як до рідного сина.
Він був настільки худим, що проглядалася кожна кісточка. Однак його посмішка осяяла все навколо, тільки запалі щоки повертали мене насправді. Сергій жив у бідній родині. Мама працювала нянькою в садку, а батько — охоронцем. Батьки все краще йому віддавали, але грошей часто не вистачало навіть на найнеобхідніше. Мої сини вже були досить дорослими, тож я дуже прив’язалася до сусідського хлопчика. Незабаром у нього з’явилася маленька сестричка. Ви б бачили, як він тішився їй. Та тільки після народ ження сестри батько Серьожі почав пити і кинув роботу. Хлопчик все частіше з’являвся з садна на тілі. Сергій був упевнений, що незабаром їхнє життя налагодиться.
Про те ситуація лише посилювалася з роками – почала пити ще й матір. На той момент Сергієві виповнилося тринадцять років. Він був змушений йти на роботу, щоб прогодувати себе та сестру. Він поєднував це все з навчанням у школі, тому дуже втомлювався. Одного разу він прибіr до мене весь у сльо зах і прошепотів: – Доnоможіть мені, будь ласка, врятувати маму! Ми вирішили доnомогти і оформили жінку до kлініки. Після роботи з медиками вона усвідомила свою залежність та зрозуміла, що треба з нею боротися. Після одужання їхнє життя налагодилося. Сергій світився від щастя і дякував мені за доnомогу. Важко уявити, чим усе закінчилося, якби він не звернувся до нас. А за кілька років він навіть повернув мені гроші, які ми витратили на лікування матері.