У селі для всіх було таєм ницею, від кого наро дила Оля. Народила доньку вона пізно, коли її чоловіка не стало. Поїхала вона до міста до своєї сестри, повернулася вже ваrітною. Навіть близькі подруги не знали, хто є батьком дитини. А донька наро дилася у неї красунею, з віком ставала лише кращою. Вона й у школі добре навчалася, і мамі доnомагала. Після закінчення школи вирішила вступити до міста. Виїхала, жила у місті кілька років. А потім, коли дізналася, що мати захво ріла, одразу повернулася до села, щоб доглядати маму.
Оля важко хво ріла, злягла в ліжко, за нею потрібен був постійний і ретельний догляд. Завдяки турботі доньки вона прожила цілих п’ять років, хоча ліkарі давали лише рік. Доглядаючи маму, вона і не думала про своє особисте життя, от і вийшло, що їй майже 30, а чоловіка немає. Багато хто на неї заглядався, але вона нікому не відповідала взаємністю. Ось у село повернувся син Попових, Олексій, в армії змужнів, виріс. Варто йому побачити Ганну, як він одразу заkохався.
Батьки відмовляли його від такої нареченої, адже вона старша за нього на 10 років. Тільки він був дуже заkоханий, йому був байдужий вік. Односельці дивилися на Ганну з осудом, і вона зрозуміла, що життя в цьому селі їй не буде. Вона вирішила спробувати забути все та поїхала до міста. Після її переїзду хлопець довго не знаходив пані по серцю, то все-таки зважився одружитися з Юлею з сусіднього села. Тільки не було щастя ні в його житті, ні в житті Ганни. Вони були призначені один одному долею, тому життя нарізно не склалося.