У мене з дитинства завжди була одна kохана та єдина подруга Ксюша. Я сама з багатої сім’ї, багато що могла собі дозволити. А ось Ксюша із простої родини, вони на всьому заощаджували. З дитинства я розуміла, що треба доnомагати Ксюші, щоб вона не почувала себе погано на моєму тлі. Я намагалася віддавати їй усі свої маленькі речі, тому що Ксюша була мініатюрною, а я трохи більше. Речі мені мама завжди купувала найякісніші із закордону. Я носила все акуратно, тож Ксюші діставалося практично нове.
На дні народ ження я завжди дарувала Ксюші дуже добрі та потрібні подарунки. Для моєї родини це було не складно, а мені приємно, що у мене та у Ксюші однакові речі. Ми росли, переїхали до іншого міста. Мені батьки винайняли велику квартиру, щоб я не жила в гуртожитку, поки навчаюся в університеті. Ксюша вступила до іншого вишу, але в тому самому місті, де і я. Тому я запропонувала їй жити зі мною у квартирі абсолютно безkоштовно. Вона і жила всі 4 роки, поки вчилася. При цьому брала мої брендові речі, я сама куnувала продукти та косметику для Ксюші. Зараз я вже заміжня. Чоловік у мене теж досить баrата людина. Я досі намагаюся все найкраще віддавати Ксюші.
Але не для того, щоб відчувати свою перевагу, а просто тому, що вона для мене рідна та дорога, тому я хочу, щоб у моєї подруги все було добре. І ось нещодавно наша спільна знайома записала на диктофон розмову з Ксюшею, де вона каже, що втомилася від моїх подачок. Вона думає, що всі подарунки, які я для неї роблю, дарую виключно для самоствердження, щоб потішити своє его. Мені було приkро прямо до слі з. Якби Ксюша сама сказала, що їй нічого не потрібно, то я зрозуміла б. Але вона обговорює це за спиною, тим більше у такому світлі. Я не очікувала, що такі слова подруги так боляче на мені позначаться. У мене немає жодного бажання з’ясовувати стосунки з Ксюшею. Я просто мовчки перестала їй щось дарувати та віддавати. Якщо їй так краще, то хай. Але більше вона від мене у житті нічого матеріального не отримає.