Паша з Поліною зустрічалися 3 роки, два з яких жили в одній орендованій квартирі. Нещодавно у молодих людей щось трапилося, і вони роз лучилися. Тож Пашка почав шукати собі іншу квартиру. Поки він шукає, житиме з другом. Якось Павла запросили на торжество, і йому довелося дістати з далекої валізи свій костюм. У кишеньці костюма він знайшов зв’язку ключів, ймовірно від старої квартири, де вже жила Поліна одна.
Потім він згадав, що вони пішли до ресторану перед тим, як роз’їхатися, так ключі й могли залишитись у кишені костюма. Паша спочатку збирався зателефонувати до Полі, але потім вирішив вчинити по-іншому. Він купив коробку улюблених цукерок Поліни, квіти, фрукти та тортик. Хлопець знав, що в цей час Поліна працює, тож спокійно увійшов до будинку, поставив квіти у вазу, торт – у холодильник, а фрукти залишив на столі.
Наступного дня йому зателефонувала Поліна і запитала: – Паш, може прозвучати див но, але це ж ти був тут учора, правда? Паша посміявся. – Я вчора така втомлена повернулася додому, подумала, коли ж я встигла фруктів собі купити, потім відчинила холодильник, уже зрозуміла, що щось не так, і тільки помітивши квіти, зрозуміла, в чому річ. Вони посміялися, поговорили трохи і вже за тиждень знову з’їхалися.