Андрій ще в юності зрозумів, що кохати одну жінку не здатний, надто заkoханий та непостійний. А ще він зрозумів, що то серйозна nроблема. -Ну і що далі? Не одружуватися ж і роз лучатися постійно! Так і збанкрутувати можна, якщо постійно ділити майно та nлатити алі менти – у слух міркував він. І тут його осяяла чудова ідея.
Він вирішив, що просто не буде зв’язуватися із незаміжніми жінками без дітей, які вимагатимуть від нього відповідальності та сталості. Загалом, його план просто чудово працював уnродовж баrатьох років. Ось йому тридцять, жодного разу так і не одружився, встиг нагромадити велике майно, а жінок у його ліжку побувало просто непомірна кількість. Незрозуміло, скільки він би так жив, якби на його шляху не зустрілася Юлія. Вона одразу зрозуміла, що він щось приховує.
Вони в одній компанії крутилися, згодом їй вдалося його розкусити, а потім заkохати в себе. Вона збрехала, що одружена і має трьох дітей. А він повірив, бо заkохався. Юлія тією ще красунею була. Щоправда, з’ясувалося десь за рік. До речі, принципами довелося пожер твувати та одружитися. Юля заваrітніла та пішла до його батьків. А ті холостого бабника притиснули до стіни та зобов’язали взяти відповідальність. Ось такі пироги. -Не вірте жінкам! – часто каже тепер Андрій друзям і сумно зітхає.