Упокоритися з вибором дружини сина Крістіна Дмитрівна не могла ще довгий час, а на запитання чому, відповісти вона нічого не могла, крім того, що просто недостойна та дівчина її сина, от і все. Не те, щоб син цієї жінки був якимсь олігархом-вундеркіндом в одній особі, він мав звичайну роботу і був звичайнісіньким хлопцем, досить тямущим.
Для Христини він означав набаrато більше, і вся справа не в тому, що він просто був її сином. У найважчий момент життя Христини, коли її покинув чоловік, саме блискуча усмішка її сина, яка навіть у найважчий момент життя не згасала, дала надію і мотивацію Христині, nродовжувати намагатися і в жодному разі не здаватися. Завдяки старанням Христини у них з’явився будинок, їжа та впевненість у завтрашньому дні, що її син дуже цінував, але сенсу в тому, що жінці не подобався вибір сина, він не бачив.
Сама Христина довгий час була в роздумах, адже якщо заборонити синові зустрічатися з нею, він все одно це робитиме, та й з нею самій неслабо nосвариться, а якщо не діятиме, під чарами своєї дівчини, незабаром просто забуде про матір, і вона знову залишиться сама, як у виnадку з чоловіком. Зрештою Хрістіна погодилася познайомитися з майбутньою невістю, і за кілька годин вона змінила свою думку про дівчину. Майбутня невістка Христини виявилася просто кращою за нікуди: добра, розумна, добра і дуже господарська – мрія, одним словом. Після цього дня одружитися сина з цієї дівчиною змушувала вже Хрістіна.