Оля дуже серйозна дама. Про таких жінок кажуть, що у них розвинені лідерські якості. Вона начальниця і на роботі, і вдома. Вона має свій невеликий, але прибутковий біз нес, який спеціалізується на виробництві текстилю. Чоловік її – людина творча, без особливих заперечень передав дружині штурвал шлюбу, адже Оля дуже відповідальна та педантична.
Якщо потрібно щось організувати, вона зробить це найкраще. І Оля до такого життя звикла. Ціла низка зобов’язань її зовсім не обтяжувала, вона навіть звикла, що життя таке насичене. Через постійну зайнятість вона давно не була в рідному місті і не ходила до мами в гості. Останнім часом вона все частіше казала, що сумує. Оля вирішила взяти відпустку на роботі, залишити дітей на чоловіка, і вирушити до мами. Зайшовши до квартири, де пройшло все її дитинство, вона одразу відчула такий знайомий та рідний запах маминої апетитної випічки.
В очі кинулися малюнки, які вона малювала ще у підлітковому віці. Вони й досі прикрашали передпокій. Одразу Оля відчула себе дитиною. Весь тиждень, що вона провела у мами, вона знову перетворилася на дівчинку, яку звуть їсти, якій готують їжу, яку доглядають. Повернувшись додому, подивившись на своїх доньок, які дуже скучили за час її відсутності і відразу кинулися обіймати маму, Оля подумала: “Вони навіть не знають, яка у них зараз чудова пора життя”.