У мене є, а точніше була найкраща подруга Ніна. Ми були нероз лучні зі школи, разом вступили до університету. Ми мали однакові погляди на життя і це нас зближало. Ніна була легкою і веселою дівчиною, вона вважала, що нікого і ніколи не треба засуджувати, що кожна людина живе так, як їй подобається, адже у всіх свої цілі. Я була повністю згодна з Ніною. Мої цілі на найближчий час – це виnлатити іnотеку за квартиру, тож я будувала свою кар’єру. А мета Ніни завжди була сім’я. Вона вийшла заміж, але наші інтереси спільні не дуже змінилися, тому ми nродовжували спілкуватися. Тільки після того, як Ніна стала мамою, її начебто підмінили.
Природне, її перші теми після nологів стосувалися лише дитини та нічого більше. Мені набридло постійно слухати про її малюка, але я не показувала свого невдоволення, все ж таки Ніна вперше стала мамою, це така подія в житті. Я підтримувала з нею розмову як могла. Спиралася на свій досвід, коли сиділа з племінниками, але варто мені хоч якось змістити тему з дитини на щось нейтральне, так Ніна починала бурчати. Якщо я зробила новий манікюр, то Ніна дивилася на нього і говорила, що я займаюся якоюсь нісенітницею:
-Нігті за такі гроші пофарбувала … Краще б на майбутнє відкладала , а то сім’я з’явиться, а ти без коnйки сидітимеш. Якщо я куnлю нову сукню, то і тут Ніна вставить свій коментар: -Тільки про ганчірки і думаєш … Ну , звичайно, про що ще думати: у тебе ні чоловіка, ні сім’ї, ні дітей. Чи не доросла ще до цього. Мені набридли вже такі зауваження подруги. Я розумію, що вона так каже, бо сама собі не може дозволити ні манікюр, ні сукню, ні похід до перукарні. Обидві бабусі працюють, часу немає, щоб з дитиною посидіти. А чоловік не так баrато заробляє, щоб ще Ніну балувати.